Ох, чому ж це серце б'ється молотом,
А уста мої - розквітла китиця?
І чому це полум'ям і золотом
Кожна річ в моїй кімнаті світиться?
Повернувся, хоч тебе й не кликала!
А слідом - весна моя заблукана,
І згорають у вогню великому
Всі закони, що були розлукою.
Знову осінь утікає злякано
Під травневою, рясною зливою:
Перший раз сьогодні я заплакана,
Не сміюся, бо така щаслива я!
Залишайся! Щастя вип'ю келихом,
Однаково, чи своє, чи вкрадене!
Буде шлях тобі без мене - скелистим,
А життя моє без тебе - зрадою.
Повернувся, хоч тебе й не кликала!
А слідом - весна моя заблукана,
І згорають у вогню великому
Всі закони, що були розлукою.