Ой на гору козак воду носить,
 Дівчинонька козаченька просить:
 "Козаченьку, мій соболю,
 Візьми мене із собою,
 Помандрую я з тобою!"

 А мій милий – та й на гору, на круту,
 А я його оченьками проведу,
 Оченьками каренькими,
 Брівоньками рівненькими,
 Слізоньками дрібненькими.

Не сама ж я по садочку ходила,
 Козаченька за рученьку водила,
 Цілувала-милувала,
 До серденька пригортала,–
Я ж думала, що він буде мій!

 "Козаченьку, ти сухотонько моя,
Кажуть люди, що не буду я твоя!
Кажуть люди, сама бачу,
Не раз, не два на день плачу:
Я ж думала, що ти будеш мій!"