Осінь голками - золото в Відень.
Ім'я й кров твоє - то руни!
Все крихке тільки стіни!
Все банальне лише об струни!
Про квиток у нікуди чуеш?
Моє сердце співає тихше.
Смерть чекає мене на зупинці.
Все, кохана. Прощай. Я вийшов.

Знов твої очі так хвилюють душу!
Я розчиняюсь в них, як осінь в Відні.
Ти - мій героїн, ти мене вбити мусиш!
Любов - то мій злочин, то мій вирок-розстріл-зрада.
Ти - мій героїн, ти мене вбити мусиш!
Любов - то мій злочин, то мій вирок-розстріл-зрада.

І мене від ломки рятує
Твоє ім'я, що осінь шепоче.
І відразу мй біль вгамує,
Відень вскриє троянди ночі.
Вітер з кленів змітає листя.
Я в останнє почув цю тишу.
Смерть чекала мене на зупинці.
Я лише їй назустріч вийшов.

Знов твої очі так хвилюють душу!
Я розчиняюсь в них, як осінь в Відні.
Ти - мій героїн, ти мене вбити мусиш!
Любов то мій злочин, то мій вирок-розстріл-зрада.

І мене від ломки рятує
Твоє ім'я, що осінь шепоче.
І відразу мй біль вгамує,
Відень вскриє троянди ночі.
Вітер з кленів змітає листя.
Я в останнє почув цю тишу.
Смерть чекала мене на зупинці.
Я лише їй назустріч вийшов.

Знов твої очі так хвилюють душу!
Я розчиняюсь в них, як осінь в Відні.
Ти - мій героїн, ти мене вбити мусиш!
Любов - то мій злочин, то мій вирок-розстріл-зрада.
Ти - мій героїн, ти мене вбити мусиш!
Любов - то мій злочин, то мій вирок-розстріл-зрада.