Відлітай, душе, неси спокуту.
Відлітай плаєм, пам’ятай Крути.
Відлітай, душе вільна, нескута.
Відлітай плаєм, пам’ятай Крути.

В зимовім димнім тумані
ми борозною лягали…
Спасіння в Бога благали,
кулі з грудей рахували…
Там кружляли у небі
голодні погляди круків,
прокидалися Крути
в останніх наших руках...
А білий сніг вже червоний 
від юнацької крові, 
йти у наступ поволі
знову й знову готові...
Холодне сонце – нам в очі,
червона орда полонила.
Але ж так жити ми хочем!
Нас біда поріднила.

Відлітай, душе, неси спокуту.
Відлітай плаєм, пам’ятай Крути.
Відлітай, душе вільна, нескута.
Відлітай плаєм, пам’ятай Крути.

Ми навіки пам’ятатимемо ранкове небо.
Ми ніколи не забудемо всі наші мрії.
Пам’ятатимемо завше коханий погляд.
І навіки проклинатимемо кляті війни.

Відлітай, душе, неси спокуту.
Відлітай плаєм, пам’ятай Крути.
Відлітай, душе вільна, нескута.
Відлітай плаєм, пам’ятай Крути.