Залишу, напевно, минуле без жалю
Крок собі назустріч я зроблю
Спитаю у тиші як бути, що далі?
Де той, що люблю
На межі надії
Я чекати буду
Сноведіння оживуть

Зупиню мить мінливу
Серцю дам сліз гарячих
І туман нам, як ложе, простелю
Без вогню ніч зігрію
Сум як попіл розвію
І собі я зізнаюсь, що люблю

Видіння розтане
Як потяг в туманах
Мить на день зі серця збережу
Спитаю у тиші кохання - омана
Чом за ним тужу?
І крізь сон неначе
Знову я побачу
Все, що сталось наяву

Зупиню мить мінливу
Серцю дам сліз гарячих
І туман нам, як ложе, простелю
Без вогню ніч зігрію
Сум як попіл розвію
І собі я зізнаюсь, що люблю

Зупиню мить мінливу
Серцю дам сліз гарячих
І туман нам, як ложе, простелю
Без вогню ніч зігрію
Сум як попіл розвію
Все зроблю, щоб ти бачив, що люблю.

Перевод:

Оставлю наверное прошлое без сожаления, 
Сделаю себе я шаг на встречу. 
Спрошу, в тишине: «Как быть? Что дальше?
Где тот что люблю?» 
На грани надежды, я ждать буду, сновидения оживут. 

Припев: 
Остановлю переменное мгновение, 
сердцу дам горячих слёз
и туман нам как постель простелю. 
Без огня ночь согрею, 
печаль как пепел развею 
и себе я признаюсь, что люблю. 

Видение растает, как поезд в туманах, 
Мгновение на донышке сердца сохраню. 
Спрошу в тишине: «Любовь - обман? Почему за ним скучаю?» 
И сквозь сон будто, снова я увижу всё, что случилось на яву. 

Припев:
Остановлю переменное мгновение, 
сердцу дам горячих слёз
и туман нам как постель простелю. 
Без огня ночь согрею, 
печаль как пепел развею 
все сделаю чтобы ты видел, что люблю