Вона

Завтpа пpийде до кімнати
Твоїх друзів небагато,
Вип'єте холодного вина.
Хтось принесе білі айстри,
Скаже хтось: "Життя прекрасне",
Так, життя прекрасне. А вона...

А вона, а вона, сидітиме сумна,
Буде пити, не п'яніти від дешевого вина.
Я співатиму для неї, аж бринітиме кришталь,
Та хіба зуміє голос подолати цю печаль.

Так у світі повелося, 
Я люблю її волосся,
Я люблю її тонкі вуста.
Та невдовзі пpийде осінь, 
Ми усі розбіжимося
По русифікованих містах.

Лиш вона, лиш вона сидітиме сумна,
Буде пити, не п'яніти від дешевого вина.
Моя дівчинко печальна, моя доле золота,
Я продовжую кричати, ніч безмежна і пуста.

Так у світі повелося, 
Я люблю її волосся,
Я люблю її тонкі вуста.
Та невдовзі пpийде осінь, 
Ми усі pозбіжимося
По pусифікованих містах.

Лиш вона, лиш вона сидітиме сумна,
Буде пити, не п'яніти від дешевого вина.
Моя дівчинко печальна, моя доле золота,
Я продовжую кричати, ніч безмежна і пуста
Я продовжую кричати, ніч безмежна і пуста
Я продовжую кричати, ніч безмежна і пуста

(Кость Москалець)