Загубилась правда десь серед світів,
Ти зумів забути те, що колись не зміг,
Та чому не відпускаєш серце і мої думки.
Знову припливає сум в дівочі сни.

Писпів:
Прости мене, моя любов,
Що так давно не зізнавалась, 
Ти був для мене як води ковток,
Я тільки лиш цю правду приховала.

Твої слова омана,
Вже не почути їх,
Не напише ранок 
Тебе на полотні.
Та мені твоїх цілунків мало,
Розчиняюсь у дощі.
Я по волі відпускаю,
Доле, розтопи цей лід.

Приспів:

Ти один і з тобою вже не я,
Я одна… За вікном минають дні.
Струм в душі – ми ховали почуття,
А ти малюй мій образ в памяті своїй.