В царстві бездушному, в мороці ночі,
де безнадія розвісила гасла,
знала душа, що не бачили очі...
Свічка не згасла, свічка не згасла.
--
Жах перетворював серце на камінь,
попіл минулого вітер розвіяв.
Долі людські обпливали свічками,
та не згасала свічка надії.
----
Часом до болю у чорнім полоні
серцю хотілося світла, бувало.
Та наболілі народні долоні,
як таємницю, свічку ховали,
--
щоб не загубити надію даремно,
щоб хрестоносці зловісної сили
в серці народнім ту свічку таємну
не роздивились, не загасили.
----
Диво із див, що у мороці темнім,
де панувала засліплених каста,
біля твоїх авторів, моя земле,
свічка не згасла, свічка не згасла!
----
Зараз розвиднілось в світі широкім.
Тільки я прошу вас, люди, будь ласка:
хай і надалі, небачена оком,
свічка священна світить, не згасне!