це напевно такий особливий стан
або тимчасовий стан
або вік
але радше стан -
коли вже навіть трохи приємно їсти свіжу немиту полуницю
зосереджено відчуваючи як скрипить пісок на зубах

і прив`язаний за ноги
до надійно посохлої ностальгії
розхитуєшся над пропливаючими хмарами
але впасти не можеш

і погляд зупиняється на якусь лише мить
ніби стрілка годинника
вагаючись -
у який бік тепер? 

і розгортаючи останню сторінку місцевої газети
на якій зазвичай розміщені некрологи
(бо некрологи це завжди мабуть остання сторінка) 
усвідомлюєш -
не треба в неї загортати хліб
і насіння також не треба
і взагалі нічого не треба загортати чи згортати -
хай собі буде як буде
хай собі іде як іде
хай собі кришиться і розсипається
кришиться і розсипається
бий у порожні відра
не бий у порожні відра
адже це лише такий вік або стан
радше стан
пошкоджена звукоізоляція
ламаний голос повітря між тобою і
не тобою