Чорнii   брови,  карii   очi,
Темнi,  як нiчка, яснi, як день!
Ой, очi, очi , очi дiвочi.
Де ж ви навчились зводить людей?

Вас и немае, а ви мов тута,
Свiтите в душу, як двi  зорi. 
Чи в вас улита, якась отрута,
Чи, може, справдi  ви знахари?

Чорнii   брови, стричкi шовкови,
Все б тiльки вами я любувавсь.
Карii очi, очi дiвочi,
Все б тiльки  я дивився на вас.

Чорнii   брови, карii очi ,
Страшно дивитись пiдчас на вас:
Не будеш спати, нi в день, нi в ночи,
Все будеш думать, очi,  про вас.