В пустелi страху та незгоддя проминув блискавки язик
 Грiм вiдбитившись вiд сокири стишуе дзвiн залiзних нiг
 I та мiцна та дика сила, iсторгнув крик, залiза дзвiн,
 Тече, немов розкривши крила, з гори в атаку як один...

 Ми б'емось за князя та полум'я горн,
 Знесемо вражину з землi
 Покою нiколи не знайдуть вони
 Мiж кров'яних капiль роси

 Коли розiб'емо ворожу дружину i знищемо вражий нащадок
 Тодi полноправно владиками будьмо i День приведемо в упадок
 На землю спустилася нiч кривава - браття штурмують святиню
 Дим чорний тече по полям i нище богив та богинь...

 Нехай пронесеться над свiтом наш зов - леденячий душi
 Та ворог спиниться у жаху, побачив як в небо ми рушим
 Нiколи не будьмо тремтiти, нiколи не зложимо зброю
 Ми краще нагострим сокири - увесь свiт викликая до бою!

 Лякайтесь людськиi святинi, з полум'я ми пiйдем в атаку
 Возстали ми з темряви жаху, зов помсти несеться над мраком!
 LEX TALIONIS! - крикнув серед битви, зiжми рукоять ти зi злостю
 Ворог наш помре, згине в муках, та грифи зклюють його костi!