(муз.: Володимир Івасюк, сл.: Богдан Стельмах)

В мріях ти була завжди моя,
в мріях я завжди був твій.
Та часу течія, нестримна течія
змила сліди тих мрій в душі моїй.

Зникло наше бути чи не бути.
Ген за гори з журавлями одплило.
І тепер не знаю як забути
те, чого ніколи не було.

Щирий сміх торкався вуст твоїх,
щирий сміх як перший сніг.
Та днів нестримний біг, та днів нестримний біг
Змести повік не зміг той перший сніг.

Зникло наше бути чи не бути.
Ген за гори з журавлями одплило.
І тепер не знаю як забути
те, чого ніколи не було.

В мріях ти була завжди моя,
в мріях я повік був твій.
Та часу течія, нестримна течія
Лишила давній біль в душі моїй.

Зникло наше бути чи не бути.
Ген за гори з журавлями одплило.
І тепер не знаю як забути
те, чого ніколи не було.