Ой, попід гай зелененький
Ходить Довбуш молоденький.
Він на ніжку налягає,
Топірцем ся підпирає,

Аби Кути не минути,
До Космача й повернути. 
До Космача та й до дзвінки,
До Штефанової жінки.

А чи будеш відчиняти,
Чи будем двері ламати?
Довбуш плечі підставляє,
Штефан в Довбуша стріляє!

Як поцілив в праве плече, 
А з лівого кров ся тече. 
А ви, хлопці, ви, молодці,
Візьміть мене на топорці. 

Візьміть мене на топори,
Занесіть у Чорні гори,
В чорногору, в полонину, 
Де родився - там загину. 

Де родились батько й мати,
Там я буду помирати. 
А ви, хлопці, бігом-бігом,
Замітає стежки снігом...