Засвіт встали козаченьки
В похід з полуночі;
Виплакала Марусенька
Свої ясні очі.

Не плач, не плач, Марусенько,
Не плач не журися,
А за свого миленького
Богу помолися.

Стоїть місяць над горою,
Та сонця немає;
Мати сина в дороженьку
Слізно проводжає.

Прощай милий мій синочку!
Та не забавляйся!
За чотири неділеньки
Додому вертайся!

Ой, рад би я, матусенько,
Скоріше вернуться, -
Та вже щось мій вороненький
В воротах спіткнувся.

Ой, Бог знає, коли вернуся,
В якую годину;
Прийми ж мою Марусенку
За свою дитину!

Прийми її, матусенько,
Всі ми в Божій волі.
Бо хто знає, чи жив вернуся,
Чи ляжу на полі?

Ой рада б я Марусеньку
За рідну прийняти,
Та чи буде ж вона мене,
Сину, шанувати?

Ой, не плачте, не журіться.
В тугу не вдавайтесь.
Заграв кінь мій вороненький,
Назад сподівайтесь.