музика Ігора Білозора
слова Богдана Стельмаха

Скільки себе пам’ятаю
Завжди світили мені
Вікна задумі розмаю
І рушники на стіні,
І рушники на стіні,

Вічна, дитяча спокуса
Двері прочиниш, а там.
Білим недільним обрусом
Сяє світлиця свята,
Сяє світлиця свята.

Мамо, Ваші діти як птиці.
Вдалеч забриніли крильми.
Мамо, в рідній світлій світлиці
Скоро знов повернимось ми.

Може, далеко від дому
Крила зів’януть мої.
Згасне… зоря, а потому
Змовкнуть навік солов’ї,
Змовкнуть навік солов’ї.

Сину! Затям собі сину,
Де б ти у світі не був!
Кожен світлицю покинув,
Але ніхто не забув,
Але ніхто не забув!

Мамо, Ваші діти як птиці.
Вдалеч забриніли крильми.
Мамо, в рідній світлій світлиці
Скоро знов повернимось ми.

Мамо, Ваші діти як птиці.
Вдалеч забриніли крильми.
Мамо, в рідній світлій світлиці
Скоро знов повернимось ми.

Мамо, Ваші діти як птиці.
Вдалеч забриніли крильми.
Мамо, в рідній світлій світлиці
Скоро знов повернимось ми.