Я в очі дивлюсь твої сумні, 
В них не печаль, не гнів — 
Зневіра в те, що любов моя жива. 
Ти, ти обережним бути хтів, 
Боявся почуттів, 
Мені ж несила було їх приховать. 
Хай небеса це чують знов, 
Я доведу, що може любов. 

Я здолаю гострі терни і вогонь, 
Щоб бути там, де він, торкатись уст його. 
Я здолаю, що б там далі не було, 
Наперекір, назло всім сумнівам його, 
Йтиму без надії навіть крізь вогонь. 

Ні, я не злякаюсь гроз і злив, 
Ні поговорів злих, 
Ані ночей безкраїх мук і самоти. 
Все перетерплю, лише поклич, 
Хоч раз поклич, колись — 
Я не зречусь мети буть там завжди, де ти. 
Хай небеса це чують знов, 
Я доведу, що може любов. 

Я здолаю гострі терни і вогонь, 
Щоб бути там, де він, торкатись уст його. 
Я здолаю, що б там далі не було, 
Наперекір, назло всім сумнівам його, 
Йтиму без надії навіть крізь вогонь.