Хто ж тебе, бісову, вигадав,
Моя велика, як море, любов
Я навіть зорям завидую,
Що можуть скрізь милуватись тобой.

Чим би тебе я не балував,
Які дарунки б тобі не носив
Правду казав, чи обманював,
Ти відхиляла надії мої.

Приспів:

Вітер милує пустелі,
Місяць зірки, а сонце – поля
Море шепоче до скелі.
Тільки на світі один не голублений Я.

Довго котила метелиця,
Сніги сипали в душу мою
Серце моє не розірветься,
Його тобі я цілком віддаю
Хто ж тебе, бісову, вигадав,
моя велика, як море, любов
Я навіть зорям завидую,
Що можуть скрізь милуватись тобою

Приспів двічі.