Білі гардини
моєї палати
давлять щільніше,
ніж тюремні грати.
Відкриті вікна
на стінах малювала
та рухи зникли,
не бігла не літала...

ПР.
Не пробачай мене,
не пробачай і не пускай в своє життя,
Навіщо? так само все буде.
Не відпускай любов,
хай залишається в спотворених серцях,
Як жаль, що не титани ми, а люди...

2к.
Розбите сонце,
порізалось об камні,
визнаємо це
за іграшки дзеркальні,
два кухлі поруч
і твої речі в шафі,
на ешафоті
стою і риму на фіг!
ПР.