За горами гори, хмарою повиті, 
Засіяні горем, кровію политі. 
Отам-то милостивії ми 
Ненагодовану і голу 
Застукали сердешну волю 
Та й цькуємо. Лягло костьми 
Людей муштрованих чимало. 
А сльоз, а крові? Напоїть 
Всіх імператорів би стало 
З дітьми і внуками, втопить 
В сльозах удов'їх. А дівочих, 
Пролитих тайне серед ночі! 
А матерних гарячих сльоз! 
А батькових старих, кровавих, 
Не ріки – море розлилось, 
Огненне море! Слава! Слава! 
Хортам, і гончим, і псарям, 
І нашим батюшкам-царям

Слава.