Не питай, 
Чого в мене заплакані очі, 
Чого часто тікаю я в гай 
І блукаю я там до півночі, 
Не питай, не питай, не питай.

Не питай, 
Чого в`яну і сохну, як квітка, 
Бо так щиро кохаю тебе, 
Ти покинув мене, сиротину, 
На посміх, поговір для людей.

Не питай, 
Бо нічого тобі не скажу я,- 
Бачив ти мої сльзи і сум, 
А не щирі слова та байдужі 
Не розвіють тяжких моїх дум.