Нас кличуть Карпати (Gm, Am; Cm, Dm)
Нас кличуть Карпати,
Таємничі гуцули
Ночами сумують
Без нашої мрії.
На схилах багацько
Чудернацької тиші.
Вода приведе, тебе приведе,
По схилах веде у джерела надії.

Нас кличуть до себе 
Молочні дзвіночки
А мрія не може 
Кружляти в неволі.
Ще трохи посидимо,
Ще трохи будемо.
Нас кличуть стежки,
Солодкі стежки,
Холодні струмки
Що ведуть нас до долі.

Ти по схилах мандрувала
Нечесана, боса.
Собі дримбу купувала
В сивого гуцула,
Щоб вона дзвеніла файно 
Біля твого(мого) носа.
Ти по схилах мандрувала,
Та на дримбі награвала,
У джерела мандрувала
Усе своє минуле.

Тож навіщо ті ідеали, -
Із попілу в попіл,
За собою на той світ 
Нема чого забрати.
Нумо разом на схід сонця
Куштувати колір!
Годі братися за діло,
В котре братися за діло,
Покидай інертне тіло
Та рушай в Карпати!