Поховано надії всі і мрії,

Ось череповище чорніє віддалік.

Іде, несучи пахощі Марія,

Забувшись і згубивши часу лік.

Здираються об камінь ноги босі,

Скорбота залягла в душі німа.

Та раптом, мов відлуння стоголосе пронеслося:

"Живого серед мертвих вже нема!"

 

Не шукайте, не шукайте

ви живого серед мертвих,

Не здолає сонця крижана зима,

Хай весна вам усміхнеться

І видзвонює у серці: "Він воскрес!

Його між мертвими нема!"

 

І ми, буває, молимось розбиті,

Забувши вірність Божих обітниць:

 

"О, Боже, збережи нас в цьому світі,

Як бережеш кришталь Своїх зіниць"

Любов і світ засніжило, занесло,

Та чуємо утіху від Отця:

"Разом з Христом над світом

Вас піднесла і воскресла

Любов, якій немає вже кінця".