чого вартий цей сон, дівчинко?
короткий епізод твоєї історії, забутий спогад памяті твоєї, 
скільки нам простору на двох, дівчинко,
замкнені вікна і зім’яті простині, 
втомлені подихи і спалені повісті...

Я хочу знати, яка на дотик твоя шкіра, дівчинко,
як пахне мить твого блаженства,
як звучить музика тіла твого,

я просто сьогодні хочу залишитись,
залишитись просто, але без випадковостей,
без натяків, нарисів, докорів, домислів…

я не в змозі дивитись наосліп,
я не в праві говорити напевне,
напевно, судилось проходити поспіхом,
приходити з тишею без права залишитись,
бодай нишком
бодай звичкою

якщо хочеш, я забуду всіх, що були до тебе,
якщо хочеш, спалю вірші котрі писав не тобі,
дозволь вслухатись в композицію твоїх видихів,
дозволь вимірювати ритмічність твого серцебиття.

Дивитись б на тебе без страху забути…
слова промовляти неначе змову,
я знову на ранок відчиню простір,
я знову на ранок розчинюся в домислах,

я потім все забуду,
я потім все напишу… так! я все напишу, дівчинко,
а поки
даруй мою слабкість, дівчинко,
дозволь просто оберігати твій сон

© [id63215327|Іван Байдак]