Впали роси на покоси,
Засвітилися навколо,
Там дівча ходило босе,         |
Білу ніжку прокололо.          | (2)

Згинуть рoси, як над світом
Сонечко зійде багряне,
Крапля крові самоцвітом        |
У його промінні стане.         | (2)

Білі роси то кохання,
Що живе лиш до світання,
Кров, що в сонці не поблідла - |
То любов правдива й світла