Нащо мені чорні брови,
Нащо карі очі,
Нащо літа молодії,
Веселі, дівочі?
Літа мої молодії
Марно пропадають,
Очі плачуть, чорні брови
Од вітру линяють.
Нема кому розпитати,
Чого плачуть очі;
Нема кому розказати,
Чого серце хоче,
Серце в’яне, нудить світом,
Як пташка без волі.
Нащо мені врода моя,
Коли нема долі?
Плачте, очі плач же, серце, 
Поки не заснули,
Голосніше, жалібніше,
Щоб вітри почули,
Та й понесли буревії
За синєє море
Чорнявому зрадливому
На лютеє горе!