Я накраю тобі
Скибку сонного місяця,
Я намажу її
Медом сонячних днів.
Їж, мій брате нічний,
Поки братове місце є,
Поки сонце ще сонце
І кров ще на колір, як гріт...

Поки лід не зкував
Наші ріки, роки і руки,
Поки круки чигають на інших
Присядь і поїш.
Розливається мед
І стікає з духмяної булки,
Ти чомусь підставляєш
Не долоню, а ніж...

Золотіє від меду до блиску
Наточене лезо,
Золоті від леза руків'я,
А далі рука.
Ти за мить невагомо стаєш
Самоверженим крезом
І у везеннях поглядом
Губиться ніч у зірках...

Стане місячний промінь
Широким нічним кордоном,
Відхиливши фіранку, я вийду
І вже не вернусь...
Лиш пронизливим протягом
З ночі блукатиме довго,
Неприкаяний в часі і в просторі,
Місячний блюз...

Місячний блюз...
Місячний блюз...
Неприкаяний в часі і в просторі,
Місячний блюз...