Тихо заплаче земля,
З нею заплачу і я.
Поміж високих дубів у райськім саду.
Співами ангелів там заколисаний,
В сотні небесній навіки залишуся,
Мене пробач, мамо, я не прийду.

Встане навесні зоря,
З нею Вкраїна моя.
Грізно завиє до неба широкий Дніпро.
Сам же колись то мріяв під Місяцем,
А відтепер я житиму високо,
Тату, мене не шукай серед дібров.

Впаде на гріб мій сльоза,
Осяде навколо роса.
А у саду жеврітиме первоцвіт.
Настала пора, он ключ мій летить,
Летітиму з ним, бо я вже простив,
І ви того, хто в мене стріляв простіть.