Раптова зміна, тримаю спину,
Ранкова злива мене не дожене.
Крокую стрімко і красиво,
Житя мінливе, це не злякає мене.

Я не прискорю кроки,
Хоча мені болить.
В моїй душі лиш попіл,
І порцеляний пил.

Ранкові нерви, автоманеври,
Твої забави по склу металом тертя
Із наших вікон летять , мов квіти,
Із порцеляни крихкі серця.

Моя ти улюблена гра, моя програна гра,
Я без тебе навчаюсь жити.
Твоя я незіграна гра, порцелянова,
І уламки сердець , мов квіти.

Я не прискорю кроки,
Хоча мені болить.
В моїй душі лиш попіл.

Розлита кава – не хитра справа,
То все забава, я не дограла - нехай.
Тримаю форму, тримаю спину,
Я не зламаюсь щоденний опір вітрам.

Суцільні нерви, автоманеври, 
П’янкі забави, шаленне серцебиття.
Із наших вікон летять, мов квіти,
Із порцеляни крихкі серця.

Моя ти улюблена гра, моя програна гра,
Я без тебе навчаюсь жити.
Твоя я незіграна гра, порцелянова мла,
І уламки сердець , мов квіти.

Твоя я незіграна гра, порцелянова мла,
І уламки сердець , мов квіти.

Я не прискорю кроки,
Хоча мені болить.
В моїй душі лиш попіл,
І порцеляни пил.