Гетьте, думи, ви хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні 
 Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні, 
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні! 

Я на вбогім сумнім перелозі
 Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане 
 Та кора льодовая, міцна, 
Може, квіти зійдуть - і настане
 Ще й для мене весела весна.

Я на гору круту крем'яную 
 Буду камінь важкий підіймать
 І, несучи вагу ту страшную, 
Буду пісню веселу співать. *

В довгу, темную нічку невидну
 Не стулю ні на хвильку очей - 
Все шукатиму зірку провідну, 
Ясну владарку темних ночей. **
Так! я буду крізь сльози сміятись, 
Серед лиха співати пісні, 
Без надії таки сподіватись, 
Буду жити! Геть, думи сумні! 

Энциклопедия людей и идей:Contra spem spero ! Без надії сподіваюсь! Леся Українка. Аналіз віршу