Ой зацвіла червона калина над криницею...
Горе жити, моя рідна ненько, жити за п’яницею!

А п’яниця п’є, не кається, що день, що ніч п’є,
А як прийде із корчу й додому, мене, молодую, б’є!

"По-тихесеньку, по-малесеньку, моя мати, йди:
Спить п’яниця в рубленій коморі, гляди, його не збуди!"

"Ой нехай же він спить, та нехай же спить,та бодай він не встав,
Що він твою бідну голівоньки та й навік заклопотав !"

"Ой не лай мати, не клени мати, , п’яниці мого:
Бо як умре зостануться діти,– горе буде без його!"