Поміж верстатів масло жовтими калюжами
І супорта поїли направляючих,
Це D-500 - ніколи, звісно, не одужає,
Нове тисячоліття не було вражаючим.
Усі безглузді заходи колись проваляться,
І він зупиниться, і поглине мартен,
Людина не залізо, тобто не ламається,
Але ніколи так не проживе..

Без відпусток і без вихідних,
Без перерви на обід - просто так для всіх,
Під пекучим сонцем - ми підталий сніг,
Скільки б ти так зміг? Просто так, для всіх?
Відпусти мене, припини слова,
Придивись навколо - те, чого не чекав,
Всі мої пісні, всі, що я писав,
Я не тим живу, ніхто мені не сказав.

Шпарини зморшками поміж колон,
Є трохи сили ще єднати береги,
Ніхто не привертав любов твоїх долонь,
Ти просто так їх любиш, просто так їх любиш.
Сторіччя босими ногами у воді і втома,
Якби хотів - руками ванти розірвав,
Але у кожну мить когось несеш додому,
Там не пробачать фразі "я не знав..."

Без відпусток і без вихідних,
Без перерви на обід - просто так для всіх,
Під пекучим сонцем - ми підталий сніг,
Скільки б ти так зміг? Просто так, для всіх?
Відпусти мене, припини слова,
Придивись навколо - те, чого не чекав,
Всі мої пісні, всі, що я писав,
Я не тим живу, ніхто мені не сказав.