Промені твого кохання мов сонця того що згоріло,
 Та душа була не помітна-помічали чомусь тільки тіло.
 I мої слова були гострі мов iкла
 і рана глибока - кров вже побігла.
Ти була слiпа i я не присягався,
 збагнув, що кохаєш i цим скористався.

Бий мене, не жалiй!
Не жалiй сили, не жалiй болi,
Бий мене, не жалiй!
Хай зникнуть з долонi лінії долі.
Бий мене, не жалiй!
Не жалiй сльози , не жалiй душу,
Бий мене, не жалiй!
Зупини мене, я жити з цим мушу!

Важкий тягар звичайних слiв зачинить дверi на замок.
Нi, то не сльози, то в очах- годинника живий пiсок.
Ні двері , ні нове ім'я -від правди не втікав ніхто…
Я бачу в дзеркалi себе, ти бачиш бите скло.

Бий мене, не жалiй!
Не жалiй сили, не жалiй болю
Бий мене, не жалiй!
Хай зникнуть з долонi лінії долі.
Бий мене, не жалiй!
Не жалiй сльози , не жалiй душу,
Бий мене, не жалiй!
Зупини мене, я жити з цим мушу!

 I він вже на відстані пострілу біля твоїх вікон
 I тільки-но ти зазирнеш йому в очі - ти перетнеш рубікон. 
 На швидкості погляду влучить у серце його стріла. 
 Та я вже не хочу, бо я вже не вірю, не вірю в цього малюка!