Не так давно сам плавав у цих водах,
Тепер розповідати суть - моя робота. 
І без прикрас, часом жорстко, але з любов'ю,
Вони дивляться на мене і я вдячний долі.
Саме так. Зустрічаючи кохану після пар,
Дивлюсь на цих студентів, у них за графіком бар.
Кілька бокалів... Так, пиво то народний напій.
Без паніки! На патруль би не потрапити.
Гуртожиток, то жорсткі були п'ять років.
І я один із всього курсу проводжу уроки,
Нас виселяли щодня, ми веселили народ.
Тепер тут тихо і сумно. Кажуть третій сорт.
Монотонність, підйом щодня о сьомій ранку,
Дуже смішна вона, вчительська ставка.
Дуже смішні колеги, тут пафос як основа.
І бездіяльність приховують пусті розмови.
Час змінює всіх, своїх лишилось мало.
Фотографії нагадують про тих, кого не стало.
Ми рухаємось вгору і все нормально,
Адже тепер я точно знаю, як щастя виглядає.

І хто вирішив взяти паузу, свої претензії
Залишають при собі нехай, так буде краще.
В моменти горя, навіть, все частіше тепер весело,
Адже завжди є ті, для кого я щось значу.