Мавка  

Дяка  щирая  тобі,  ніченько-чарівниченько,  
що  закрила  ти  моє  
личенько!  
І  вам,  стежечки,  як  мережечки,  
що  вели  мене  до  березочки!  

Ой,  сховай  мене,  ти  сестриченько!  

(Ховається  під  березу,  обіймаючи  її  стовбур.)  

Лукаш  

(підходить  до  берези,  нишком)  

Ти,  Мавко?  

Мавка  

(ще  тихіше)  

Я.  

Лукаш  

Ти  бігла?  

Мавка  

Як  білиця.  

Лукаш  

Втікала?  

Мавка  

Так!  

Лукаш  

Від  кого?  

Мавка  

Від  такого,  
як  сам  вогонь.  

Лукаш  

А  де  ж  він?  

Мавка  

Цить!..  Бо  знову  прилетить.  

Мовчання.  

Лукаш  

Як  ти  тремтиш!  Я  чую,  як  береза  
Стинається  і  листом  шелестить.  

Мавка  

(відхиляється  від  берези)  

Ой  лихо!  Я  боюся  притулятись,  
А  так  не  встою.  

Лукаш  

Притулись  до  мене.  
Я  дужий,—  здержу,  ще  й  обороню.  

Мавка  

(скрикує  з  болем  щастя)  

Ох!..  Зірка  в  серце  впала!  

Русалка  

Ха-ха-ха!  

(З  сміхом  і  плеском  кидається  в  озеро.)  

Лукаш  

(ужахнувшись)  

Що  се  таке?  

Мавка  

Не  бійся,  то  Русалка.  
Ми  подруги,—  вона  нас  не  зачепить.  

Вона  свавільна,  любить  глузувати,  
Але  мені  дарма…  Мені  дарма  
Про  все  
на  світі!  

Лукаш  

То  й  про  мене?  

Мавка  

Ні,  
Ти  сам  для  мене  світ,  миліший,  кращий,  
Ніж  той,  що  
досі  знала  я,  а  й  той  
Покращав,  відколи  ми  поєднались.  

Лукаш  

То  ми  вже  поєднались?  

Мавка  

Ти  не  чуєш,  
як  солов'ї  весільним  співом  дзвонять?  

Лукаш  

Я  чую…  Се  вони  вже  не  щебечуть,  
Не  тьохкають,  як  завжди,  а  
співають:  
"Цілуй!  цілуй!  цілуй!"  

(Цілує  її  довгим,  ніжним,  тремтячим  поцілунком.)  

Я  зацілую  
Тебе  на  смерть!  

Зривається  вихор,  білий  цвіт  метелицею  в'ється  по  галяві.  

Мавка  

Ні,  я  не  можу  вмерти…  
А  шкода…  

Лукаш  

Що  ти  кажеш?  Я  не  хочу!  
Навіщо  я  сказав?!.  

Мавка  

Ні,  се  так  добре  —  
Умерти,  як  летюча  зірка…  

Лукаш  

Годі!  

(Говорить,  пестячи.)  

Не  хочу  про  таке!  Не  говори!  
Не  говори  нічого!..  Ні,  кажи!  

Чудна  у  тебе  мова,  але  якось  
Так  добре  слухати…  Що  ж  ти  мовчиш?  

Я  слухаю  тебе…  
Твого  кохання…  

(Бере  в  руки  голову  його,  обертає  проти  місяця  і  пильно  дивиться  
в  вічі.)  

Лукаш  

Нащо  так?  Аж  страшно,  
як  ти  очима  в  душу  зазираєш…  
Я  так  
не  можу!  Говори,  жартуй,  
Питай  мене,  кажи,  що  любиш,  смійся…  

Мавка  

У  тебе  голос  чистий,  як  струмок,  
А  очі  —  непрозорі.  

Лукаш  

Може,  місяць  
Неясно  світить.  

Мавка  

Може…  

(Схиляється  головою  йому  до  серця  і  замирає.)  

Лукаш  

Ти  зомліла?  

Мавка  

Цить!  Хай  говорить  серце…  Невиразно  
Воно  говорить,  як  весняна  
нічка.  

Лукаш  

Чого  там  прислухатися?  Не  треба!  

Мавка  

Не  треба,  кажеш?  То  не  треба,  милий!  
Не  треба,  любий!  Я  не  
буду,  щастя,  
Не  буду  прислухатися,  хороший!  
Я  буду  пестити,  моє  кохання!  

Ти  звик  до  пестощів?  

Лукаш  

Я  не  любився  
Ні  з  ким  ще  зроду.  Я  того  й  не  знав,  
що  
любощі  такі  солодкі!  

Мавка  пристрасно  пестить  його,  він  скрикує  з  мукою  втіхи.  

Мавко!  
Ти  з  мене  душу  виймеш!  

Мавка  

Вийму,  вийму!  
Візьму  собі  твою  сп