Безлика фурія, невидима орда
Зорею сходила атомна весна
Як в старій книзі, Давид і Голіаф
Зійшлися в битві, але герой програв

Зруйновані долі, спустошені міста, поломане дитинство, немає вороття
Загробного життя не існує, як і безсмертної душі
Але привид атома забирає людство в небуття

По світу біль несли прокляті вітри,
Хто рятував чужі життя, рахує копійки
Крізь пухлини хвороб проривається хоробрість їхня
Тепер серця палають як колись горів той чортів реактор
…прийшла черга брехунів при владі
Гасити полум’я голими руками