Ніч, тихе полум'я гріє долоні.
Біль, біль думок моїх б'ється у скроні.
Душі тих, хто загинув за Волю говорять зі мною,
Їхній шепіт - то вітер, що грається із травою.
І не в змозі я тих розчути слів,
Що доносяться із глибин віків.
Але той, хто шукає, їх зміст віднайде,
І Дорогою Істини Предків піде.

Дим, дим здіймається вгору стрілою.
Ні, більш не знатиме серце спокою.
Голос Сили Отців кличе стати до бою,
Слово Древніх Волхвів поведе нас за собою.
Наша Кров вскипить, стане тим Вогнем,
Що розсіє гніт Вірою й Мечем,
І покори ярмо зникне з наших плечей,
Світло Правди розсіє весь морок ночей.

Знов, знову завтра прийде новий ранок,
Лиш, лиш зажевріє в небі світанок,
Я прокинусь з одним лиш бажанням - прозріти,
Вдалеч слідом за вітром невпинно летіти.
І настане час я покину все,
І мій прах земний снігом занесе.
Та витатиме дух мій між гір і полів,
Й говоритиме голосом вітру і снів.