Ой, у полі озеречко, там плавало відеречко
Соснові клепки, дубове денце, не цурайся, моє серце.

А, як будеш цуратися, будуть люди сміятися
Вийди, дівчино, вийди, рибчино, поговоримо з тобою.

Я би рада виходити, і з тобою говорити
Лежить нелюб по праву ручку, та й боюся розбудити.

Ти, козаче молоденький, в тебе коник вороненький
Сідай на коня, з’їжджай із двора, ти не мій а я не твоя.

Козак коника сідлає, та й до нього промовляє
Риссю, мій коню, риссю, вороний, аж до самого Дунаю.

Біля самого Дунаю стану, гляну, подумаю
Чи мені втопиться, чи з коня вбиться, чи в Дунаю утопиться.

І в Дунаю не втоплюся, і з коника я не вб’юся
Бувай же, дівчино, бувай же здорова, я до тебе не вернуся.