Сто годин проведених в муках
Я схвильований як доктор Джекіл
Містер Хайд ще невидимий, в путах
Але видно недовга розлука

Знову в голові крик
Звільни мене
Монстром бути ти звик
Будь тим ким ти є
Не стримуй себе
Ти не пізнаеш смерті

Вони знову приходять крізь рани
Я вдихаю іх з вранішнім димом
Випадково знаходжу в карманах
Я знаходжу і вже не людина

Я не можу від них заховатись
Вони мене переслідують в снах я без них починаю вмирати
Ворог мій і друг водночас

Непомітно ми тебе з'їдаєм щоб зник
Весь в тенетах наших ти
Думав що даєм тобі свободу на вік
Та залишим лиш крик!

Я знайду протидію чи зникну
І втечу від омани
З вами болю я геть не уникну
Не гояться рани

Я не можу від них заховатись
Вони мене переслідують в снах я без них починаю вмирати
Ворог мій і друг водночас