Наливаймо, браття,
        Кришталеві чаші,
                 
Щоб шаблі не брали, 
                
Щоб кулі минали      
          
Голівоньки наші.   

Щоби Україна
Повік не плакала,
Щоби наша слава,    
Козацькая слава,   
Повік не пропала.   

Бо козацька слава
Кровію полита,
Січена мечами,     
Рубана шаблями,     
Ще й сльозами вмита.

Наливаймо, браття,
Поки є ще сили,
Поки до схід сонця,
Поки до походу      
Сурми не сурмили.   

Бо козацька доля,
Як у полі рута -
Січена дощами,       
Хрещена громами,     
Ще й вітрами гнута.  

Як лелечій клекіт,
Козакова вдача -
Вигукнеться сміхом,  
Вигукнеться щирим,   
А відлунить плачем.