ПО ТУМАНИ
(Ю.Кукін, пер. Ю. Чайки)

Розумієш, все це дивно так страшенно!
Та такий вже я чудило, на біду:
Я ганяю по тумани, як скажений,
І ніяк собі не можу дать ладу.

Людям бізнес гірше кари, люди їдуть по доляри,
Дременувши від образ або нудьги.
А я їду, а я їду по примари.
По тумани та по випари тайги.

Розумієш, все це просто, дуже просто –
Гарантують, хто зі стажем, втікачі.
Уяви собі: це гостро, дуже гостро –
Шурлі-мурлі-тюрлі-пурлі та дощі.

(І) Хай набиті мені з верхом в путь далеку саквояжі
(туга, спогади, заникані борги…).
А я їду, а я їду по міражі,
По тумани та по випари тайги.