НАДІЯ
  М.Добронравов-О.Пахмутова, переклад Ю.Чайки

Зірка мерехтить якась не та...
Знову нас від хати відірвало.
Знов між нами села і міста,
Зльотні плями аеровокзалу.
Тута в нас тумани і дощі,
Дрижки рано-вранці на повітрі.
Як з дороги звернеш у кущі –
Влізеш у сюжети мудрохитрі.

 ПРИСПІВ:
 Надія – мій грунт і компас,
 А везе зазвичай наглуватим.
 А пісня – одна, і гаразд!
 Щоб тільки про хату співати.

Тут, повір, як дивишся здаля, –
Зір втрачаєш мало не одразу:
Меншають хмарини до нуля,
До безглуздя меншають образи.
Ти чекать навчися до пуття,
Вперто, не хвилюючись ніскільки,
І телеграфне тобі життя
Радощів на дві чи три копійки.

 ПРИСПІВ

Все настирно в пам’яті бринить,
Що недоспівав і недослухав.
І очей знесилених блакить,
І московські сині завірюхи.
Знов між нами села і міста,
Знову не зійтись в одній постілі!
Зірка незнайома в небі, й та
Світить, як в надії на могилі.

ПРИСПІВ:
 Надія – мій грунт і компас,
 А везе зазвичай наглуватим.
 А пісня – одна, і гаразд:
 Про хату, і тільки про хату!