Хто дав вам право судити мене?
Хіба ви кращі, хіба ви чистіші?
Куди ненависть вас всіх заведе,
Чи може в світі ви всіх розумніші?

З якого дива хлопець я для биття,
З якого дива, є крім мене ще інші.
Готові ви зіпсувати життя
І горло стиснути в розжарені кліщі.

Ні, я не лялька бездушна,
І мені боляче дуже.
Зміг, хоч когось врятувати,
Крихту щастя віддати,
Те, що є цінувати.

Так я не кращий, я не еталон.
Та все, що маю – можливо заслужено.
Всім гріє душу пекельний вогонь.
І кожен радий, хоч і втомлений дуже.

Ні, я не лялька бездушна,
І мені боляче дуже.
Зміг, хоч когось врятувати,
Крихту щастя віддати,
Те, що є цінувати.

Нас безліч і всі як один організм.
Все, про що мрієм – буденність спаплюжила.
Ми всі згоріли, навіть не існувавши.
Набрид цей порядок примар перетружених.