І я теж міг би бути чорним наркодилером
 Десь у Клівленді, штат Огайо. Слухати свою музику
 В салоні машини, шукати нових адептів, втюрювати їм
 Порошок, а на день Подяки запрошувати своїх найближчих
 Друзів — проституток — додому, дарувати їм фігурки янголів
 І ароматичні свічки; довгими-довгими вечорами дивитися
 на подвір’я, дорогу, знічев’я читати написи на банці пива в своїх
 Руках, засинати під якісь дебільні ток-шоу.
 Або я міг би працювати десь на автозаправці в горах
 Боснії і Герцеговини, приязно вітатися клієнтам, знати всіх у околиці
 Банської Луки, дослухатися до обідніх новин з маленького
 радіоприймача, почути зранку пісню і цілий день наспівувати:
 «Сараєво, серце моє», вчити своїх дітей правильно кидати ножа,
 Ловити рибу і збирати суниці, одного вечора перевірити чи
 Знають вони напам’ять слова національного гімну, а потім,
 Втішений, роздати їм шоколадні цукерки.
 Припускаю, що в будь-якому з можливих життів ти
 б мала з’явитися. Прийти за дозою чи приїхати заправити
 Свою машину. Бути проституткою чи просто сестрою. Бути донькою.
 Провадити дебільне ток-шоу після півночі. Співати в церковному хорі.
 Бути зіркою з найвідомішим хітом «Сараєво, серце моє», який
 Я чув би по радіо, а потім цілий день мугикав під ніс.
 Думаю, ти обов’язково мала б з’явитися в кожному із
 Моїх можливих життів, навіть не думаю, впевнений.
 Але чому не з’являєшся зараз, чому запізнюєшся вже
 На двадцять хвилин, вечеря ж холоне?!