Я жертва й жертовник водночас, я - предкам офіра, 
Я - масло й вогонь, я основа прадавньої віри.
І знаю Ананта, що землю тримає на спині,
Я - аріїв предок, я - в світі найперша людина.

Прокладу я прутня до Ольстера.
Що то за шлях! Відстань рахуй!
Проклади і ти до тої сфери
Й довго не мудруй.

І заллє білим світ той сивий
Білим зерном попід самі зорі!
Й затремтить день в кривавім морі
Янгольським крилом.

Подарую Київ я Ольстеру,
А той Ольстер додому візьму.
А ти з'ясуй, чому так треба
Й довго не мудруй.

Андрій Середа