Куплет 1
Сонце палити немов джиґа сіґу
Навколо тихо, жодно подиху вітру
Схоже час застиг у повітрі
Лінзи ока, перевіряються на чіткість та різкість
Під високим мовчазним небом
Безкінчена парасолька чиста.
Острів-рай мого міста.
З дитинства ми, сонце ніколи не погасне з боку Лаври,
Дивимося туди.
Думки, полізли на ліво кудись
Два зелених ока - то чорний кіт
Обходу оком і кажу-"брись"
Тихіше. Аби даба було побільше
Повільна фішка, на очах ніша
Дитина пальцем тиче, 
Та дивиться у вічі
До мене щиро посміхається маленька мімкрічі.

Приспів:
Палає сонце
Сонце палає
Подих рожевіє у хмарах
Не знатиме день се чи ніч
Паде з пліч.
Вийти на двір
Та й мене почекай
Палає сонце.

Куплет 2
Де мої думки? Де їх залишив жити?
Напевно в тих кабаках де був сливу залити
В кон'ячних бокалах та на вбранні дівки.
Ай вітер куди ж ти подівся?!
Ти немов [bad word] коли треба, так нема!
Ти мабуть надто добре напився
Тому навколо так тихо
Ніби величезна пустеля, 
Але зеленою ковдрою дерев вкрита.
Порожні кишені, свідчать про те, 
Я під фінансовим тиском
Ну що ж буває, не п'є
Шампанське, той хто не
Любить ризик, рухає
землю лаве. На сій маленькій кулі
Робимо собі майбутнє
Митне чи ясен, потворне
Або прекрасне
То є справа власна.