Наливаймо, браття, кришталеві чаші,
Щоб шаблі не брали, щоб кулі минали,
Голівоньки наші!

Щоби Україна повік не плакала,
Щоби наша слава, козацькая слава,
Повік не пропала.

А козацька слава кровію полита,
Січена шаблями, рубана мечами,*
Ще й сльозами вмита.

Наливаймо, браття, поки ще є сили,
Поки до схід сонця, поки до походу
Сурми не сурмили.