Таня казала не раз "Гура, ми не пара",
ладно без образ, знаю що ти добре знала.
Ще в школі памятаю я їбав собі мозгі,
як підійти до тебе, бля як заїбали всі.
Таня була в десятому як і я класі,
Танюша тіпа вчилася, а я тіпа квасив.
Ще в чотирнадцять я всім книжкам сказав "Па-па",
з кульочком на уроках, бувало їх нема.
Я був нещасний, ну прямо бідолаха,
Танюша на мої вітання мене слала нахуй.
Мутив я, знав, але це було пізніше,
так через років три,хоча шо це рішить.
Таня красотка і пазітівний человек,
а я в красовках і з вигляду став тупо шрек.
Я знаю пройде рік ну там може два,
Танюша - мама, а я писав про це слова.

Я не шукатиму тебе,
біль просто танув, Таня.
Колись ти манула мене,
та не було кохання.
Я не шукатиму тебе,
біль просто танув, Таня.
Колись ти манула мене,
та не було кохання.

А я стояв на вулиці, холодно, був мороз,
для неї в руках тримав букетик білих роз.
Думав достукатися до неї, думав буде моя,
та тупо простояв біля її дому, бля.
Я до нестями закоханий був чесно,
а інші дами ну з нимми так не інтересно.
Цікавий факт - я побив напевно усі рекорди,
я кохав - вона ні і так пять років.
А я дурак наіївно вірив, мріяв - буде сімя,
сина назвем андрієм, дочку - як вона захоче.
І кожну ніч для неї я писав свої вірші,
подумав - непогано, так і перейшло в пісні.
Непамятаю як, але ми стали спілкуватись,
нам по девятнадцять, і ми цілувались.
Я перестав навіть бухати, думав ось воно,
та це була уява, року два два нуля восьмого.

Я не шукатиму тебе,
біль просто танув, Таня.
Колись ти манула мене,
та не було кохання.
Я не шукатиму тебе,
біль просто танув,Таня.
Колись ти манула мене,
та не було кохання.