сл. А. Бінцаровська, муз. С. Родько

Коли на серці відчуваю втому
Від суєти дорослого життя,
Я мимоволі знов спішу додому,
Шукаючи від світу забуття.

І мама обійме мене за плечі,
А я відчую всю її любов. 
І, як найкращі подруги, весь вечір
Проплачемо і просміємось знов.

Приспів:
Любов твоя, мамо, – 
Нестримні потоки,
Любов твоя, мамо, – 
Нев’янучий сад.
Не зранити б тільки
Її ненароком – 
Любов, що не знає
Ні фальші, ні зрад… 

Твої молитви неба досягали,
Мене оберігали від невдач.
Я скільки зайвих слів тобі сказала,
А треба було мовити «пробач».

Мені ти дарувала чисту вроду
І душу, що знайшла себе в піснях,
Тобі прошу у неба нагороди,
Щоб щастя в твоїх бачити очах.