Жовте листя з дерев опада.
Осінні вітри подувають . 
Похиливсь, почорнів вже весь квіт.
 А мені молодому знову від’їжджати. 

Залилась плачем стара мати, Побіліла, зімліла, як цвіт. 
Та згадала, як батька із хати Виряджала тому двадцять літ. 2р

Не сумуй і не плач, моя ненько.  
Мені казку ще раз розкажи. Пригорніть мене, як те дитятко, 
Що колись на руках колисали. 

Залилась плачем стара мати, Побіліла, зімліла, як цвіт. 
Та згадала, як батька із хати Виряджала тому двадцять літ. 2р

Як піду я на першую гору.
То погляну назад за собою. 
Коли хату свою я побачу.
 Засміюсь і махну я рукою.

Залилась плачем стара мати, Побіліла, зімліла, як цвіт. 
Та згадала, як батька із хати Виряджала тому двадцять літ. 1р