Серця гуркіт не чуєш ти
Він для тебе марення мить
Як ілюзія непомітна нашим очам
Наче пил в повітрі

Я в минулому замкнена
Та журюсь за завтрашній день
Помилятися ми не маєм права ніяк
Як би не так

Нам випав шанс змінити долю свою
Перетнути межу
І зробити крок до усіх надій
Що ми мали уві сні

Стрілки годин невпинно мчать уперед
Як би їх зупинить
Обираю я не найлегший шлях
Це клятва –цю браму відімкнуть

Саме в цей момент

Час маю я підкорить
Ні секунди не втрачаючи
Порушив падіння хвилин 
Вберегти цю усмішку

І порину я в течію сильну, стрімку
Де не має болю чи жалю
Забувши про страх і пітьму
Буду там самотнім глядачем